Церковний спів

Моє серце зміцнилося, Боже, – я буду співати та славити разом з своєю хвалою (Псалом 107, вірш 2). Наша душа прагне спокою, миру і Божої любові, та спокій цей був порушений первородним гріхом. “Лише Господь наш Ісус Христос знову відновив гармонію людського духу своїми стражданнями та славним Воскресінням. Від цього часу церква Божа є торжествуючою як на землі, так і на небі. У неї постійно правиться богослужіння співом, котрий в багатьох випадках заспокоює душу.

Пам’ятаю один випадок у Карпатах, де зустрів сивоволосого чабана. Навколо нас стояли задумливі гори з зеленими лісами.

В долині виднівся чоловічий монастир з двоповерховими келіями, у центрі майоріла величава церква святого Миколая. Від храму через ліс по горі стелилася сте-жинка, яка вела до невеликої каплички. Туди часто приходили прочани з сіл і міст на поклоніння, що виражалось у молитвах і в піснеспівах. Розмова велась і про місцеві звичаї, і про колишніх монахів — видатних співаків, які спочивають на монастирському цвинтарі.

Сонечко почало заходити за обрій, пастухи зганяли овечок докупи, прямуючи до осель. У ту мить в наших серцях відчувалась надзвичайна радість. Там, високо на горі, у капличці, прочани співали псалми. І здавалося, що то спів ангелів у небі. Кожного дня під вечір там було багато людей, не відчували денної втоми від тяжкої праці, адже псалми давали їм велику наснагу. Такого співу я ніколи не чув, запам’ятав його на все життя.

Дорогі во Христі брати і сестри! У наш бурхливий та скорочений у просторі час, душа б’є тривогу, вона хоче спокою, миру і любові. Церковний спів частково може задовольнити її потреби.

Відома розповідь про те, як преподобний Памва послав свого учня у справах до міста Олександрії. Учень довгенько не повертався, а святий угодник Божий кожного дня хвилювався аби не сталось із ним якоїсь біди. Коли за якийсь час послушник повернувся до свого вчителя, то просив прощення у порушенні дисципліни. Він розповів, як зайшов у один храм, де дуже гарно правили Службу Божу. Півчі співали, наче ангелятка, тихим молитовним голосом, без всяких жестів і рухів тіла. Душа його палала вогнем божественної любові. Він вирішив затриматись на цілий тиждень, аби насолодитись церковним співом. Його наставник, вислухавши це пояснення, простив гріх неслухняності, — вчасно повернутись у свою келію. Трохи поміркувавши, давав пораду, що їм теж треба навчитись такого співу, аби люди могли знайти у ньому душевний спокій. Доки ще нам сонце світить і б’ється у грудях серце, будемо частенько приходити у свої храми і лікувати зболілі душі неземним співом, то неодмінно відчуємо переміну думок, почуттів у напрямку добра і любові.

Непомітно з’явилась у небі перша зоря, повіяв вечірній вітерець, все затихло, все поховалось у свої хатинки, лише у голові бриніли незабутні псалми співаючих Божу хвалу. Я попрощався з добрим чабаном назавжди, записавши усі його розповіді не на папері, а у своєму серці.

Предыдущая запись
Церковная утварь на Руси
Следующая запись
Церковное предание

Похожие записи

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Заполните поле
Заполните поле
Пожалуйста, введите корректный адрес email.
Вы должны согласиться с условиями для продолжения