Церковний спів

Моє серце зміцнилося, Боже, — я буду співати та славити разом з своєю хвалою (Псалом 107, вірш 2). Наша душа прагне спокою, миру і Божої любові, та спокій цей був порушений первородним гріхом. «Лише Господь наш Ісус Христос знову відновив гармонію людського духу своїми стражданнями та славним Воскресінням. Від цього часу церква Божа є торжествуючою як на землі, так і на небі. У неї постійно правиться богослужіння співом, котрий в багатьох випадках заспокоює душу.

Пам’ятаю один випадок у Карпатах, де зустрів сивоволосого чабана. Навколо нас стояли задумливі гори з зеленими лісами.

В долині виднівся чоловічий монастир з двоповерховими келіями, у центрі майоріла величава церква святого Миколая. Від храму через ліс по горі стелилася сте-жинка, яка вела до невеликої каплички. Туди часто приходили прочани з сіл і міст на поклоніння, що виражалось у молитвах і в піснеспівах. Розмова велась і про місцеві звичаї, і про колишніх монахів — видатних співаків, які спочивають на монастирському цвинтарі.

Сонечко почало заходити за обрій, пастухи зганяли овечок докупи, прямуючи до осель. У ту мить в наших серцях відчувалась надзвичайна радість. Там, високо на горі, у капличці, прочани співали псалми. І здавалося, що то спів ангелів у небі. Кожного дня під вечір там було багато людей, не відчували денної втоми від тяжкої праці, адже псалми давали їм велику наснагу. Такого співу я ніколи не чув, запам’ятав його на все життя.

Дорогі во Христі брати і сестри! У наш бурхливий та скорочений у просторі час, душа б’є тривогу, вона хоче спокою, миру і любові. Церковний спів частково може задовольнити її потреби.

Відома розповідь про те, як преподобний Памва послав свого учня у справах до міста Олександрії. Учень довгенько не повертався, а святий угодник Божий кожного дня хвилювався аби не сталось із ним якоїсь біди. Коли за якийсь час послушник повернувся до свого вчителя, то просив прощення у порушенні дисципліни. Він розповів, як зайшов у один храм, де дуже гарно правили Службу Божу. Півчі співали, наче ангелятка, тихим молитовним голосом, без всяких жестів і рухів тіла. Душа його палала вогнем божественної любові. Він вирішив затриматись на цілий тиждень, аби насолодитись церковним співом. Його наставник, вислухавши це пояснення, простив гріх неслухняності, — вчасно повернутись у свою келію. Трохи поміркувавши, давав пораду, що їм теж треба навчитись такого співу, аби люди могли знайти у ньому душевний спокій. Доки ще нам сонце світить і б’ється у грудях серце, будемо частенько приходити у свої храми і лікувати зболілі душі неземним співом, то неодмінно відчуємо переміну думок, почуттів у напрямку добра і любові.

Непомітно з’явилась у небі перша зоря, повіяв вечірній вітерець, все затихло, все поховалось у свої хатинки, лише у голові бриніли незабутні псалми співаючих Божу хвалу. Я попрощався з добрим чабаном назавжди, записавши усі його розповіді не на папері, а у своєму серці.

Похожие записи

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Заполните поле
Заполните поле
Пожалуйста, введите корректный адрес email.
Вы должны согласиться с условиями для продолжения

Меню